Тлумачний словник української мови
КУШЕТКА, и, ж. Невеличкий диван з узголів'ям, але без спинки. Скрізь попід стінами тулились канапки, кушетки, м'які фотелі з подушками й подушечками (Коцюб., II, 1955, 247); Боженко відштовхнув кухлик з водою і, закривши голову чорною буркою, упав на вбогу клейончату кушетку (Довж., І, 1958, 195).