КУМАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., розм. 1. Бути кумами. Шинкар та Мірошник у пеклі спіткались, Вони на цім світі колись-то кумались. Зраділи друг дружці (Манж., Тв., 1955, 273); Ганна з Марією подружилися ще дівчатами, майже дітьми, їхні батьки нібито кумалися чи то були далекими родичами (Руд., Остання шабля, 1959, 171).

2. заст. Приятелювати. - Піду до попа, висповідаюсь.. та й дам зарік до смерті не пити й з відьмами не куматись (Н.-Лев., III, 1956, 257).