КУЛЬБАКА. и, ж., заст. Сідло. За тиждень вернувся [батько] і привіз хлопчика на кульбаці, літ дев'яти (Стар., Облога.., 1961, 18); Слуги виносять із сусідньої кімнати оружжя, мечі, кульбаки, ратища і подають Гостомислові (Фр., IX, 1952, 248); Ніби Діоген, Уміє він із долею мириться: Пропив кульбаку, то не жаль стремен! (Рильський, Поеми, 1957, 13).

Висадити з кульбаки - вибити з коня. Камер та висадив [Еней] з кульбаки, Ансула в ад послав по раки (Котл., І, 1952, 260).