КРИСИ, ів, мн. 1. Відігнуті краї капелюха, бриля тощо. Польова березка повилась по плечах, по рукавах сорочки, звисала з крисів бриля (Коцюб., І, 1955, 60); Краньцовська вхопила обома руками криси свого капелюха й бігла в напрямі лісу (Март., Тв., 1954, 303); Звелів [син] матері з хижі принести новий картуз із «дутими» крисами (Головко, І, 1957, 73).

2. Краї посуду, човна тощо. Баба Палажка.. взяла в руки веретено, вмочила його в воду і черкнула шпинькою навхрест по крисах миски (Н.-Лев., II, 1956, 350); Синє полум'я хитнулось, хлюпнуло в чорні криси цистерни (Коцюб., II, 1955, 92).