КОРЕЦЬ, рідше КІРЕЦЬ, кірця, ч. 1. Металевий або дерев'яний кухоль чи ківш із держаком. Бачим кадівби з кірцями (Щог., Поезії, 1958, 297); Старша дружка в сінях ухопила з відра корець і пирснула мені в вічі погожої води (Барв., Опов.., 1902, 398); Стер усмішку Тарас із лиця. Випив трохи ракії з кірця (Воронько, Драгі... 1959, 113).

2. Стара міра сипких тіл, що дорівнює 100 кг; центнер. От він.. на другий день забрався до Дрогобича, закупив кілька кірців жита (Фр., І, 1955, 177); Кирило Кухта повернувся зі зборні додому веселим, наче йому хтось там корець муки пообіцяв (Іщук, Вербівчани, 1961, 369).

@ Знати (узнати, пізнати і т. ін.) почому (почім) корець лиха див. лихо1.