Тлумачний словник української мови
КОПАНИЦЯ, і, ж. 1. Вид заступа або мотики. Сотні колгоспників з копаницями, сокирами виходили щодня на болота. Копали осушувальні канави (Хлібороб Укр., 1, 1969, 10); «Копаниця» (мотика), набуваючи поступово функції сапачки.., міняє свою форму й розміри (Нар. тв. та етн., 5, 1967, 32).
2. перев. мн., діал. Полози саней. Неблискуча намерзла колія за ніч наволохатилась намороззю, і її чітко прорізали сліди копаниць (Стельмах, Правда.., 1961, 95).