КОНУРА, и, ж., розм. 1. Те саме, що буда1 3. Собаки.. позалазили в свої конури (Мирний, IV, 1955, 179).

2. перен. Тісне, темне й брудне приміщення, житло Мене здивувало те, що тут, у цій темній конурі, були люди (Збан., Єдина, 1959, 53).