КОМИН, а, ч. 1. Передня (нижня) частина димоходу варистої печі. [Софія:] От побачите, мамо, як я комин розмалюю (К.-Карий, І, 1960, 291); Федоська запалила і поставила на припічку, під комином, тріскучу скалку (М. Ол., Леся, 1960, 84).

2. Канал з вогнетривкого матеріалу для виходу диму з печі, груби в повітря; димохід. Каганець чадів. У комині гудів осінній вітер (Донч., II, 1956, 105).

3. Горішня частина димоходу над дахом якої-небудь будівлі; димар. Два височезні комини стриміли до неба (Фр., V, 1951, 383); Господарі вертаються з роботи.., а нишком поглядають на димок, що в'ється понад комином низеньким (Л. Укр., І, 1951, 234); У селі дим вставав над коминами (Перв., Материн.. хліб, 1960, 7).