КОЛОВОРОТ1, у, ч. 1. Сильний обертальний рух води в річках, морях і т. ін., а також місце, де відбувається цей рух. Старий човен.., трухлявий і замшілий від довгого лежання серед холодного каміння, крутився в пінявих коловоротах води (Загреб., Європа 45, 1959, 493); Відчайдушне жестикулюючи руками, вона крутилася по хаті, як тріска, що потрапила в коловорот (Добр., Тече річка.., 1961, 137).

2. перен., кого, чого, який. Стрімкий, безупинний рух, безперервна зміна кого-, чого-небудь. Верби, садки, гори наче женуться назад, у село, наче кружаться, обхоплені якимсь шаленим коловоротом... (Коцюб., І, 1955, 189); Перший час після петербурзького коловороту не міг звикнути Тарас до цієї тиші (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 197).


КОЛОВОРОТ2, а, ч. 1. Інструмент для ручного свердління отворів у дереві, іноді в металі. Якщо стеля дерев'яна, то шлямбуром пробивають шар штукатурки, а потім у дереві коловоротом висвердлюють отвір (Монтаж і ремонт.., 1956, 33); Коловорот застосовують для свердління отворів невеликого діаметра у м'яких металах (Слюс. справа, 1957, 190).

2. Вантажопідйомний пристрій у вигляді вала з ручкою, на який намотується канат чи ланцюг. Біля колодязя Олянчина мати тягне воду. І так знайомо рипить коловорот (Головко, Літа.., 1956, 48); Опускають і підіймають плоскі дерев'яні затвори за допомогою коловоротів, лебідок, гвинтових або рейкових підйомників (Довідник сіль. будівельника, 1956, 115); В стародавньому Римі водяне колесо і коловорот застосовували для піднімання вантажів на велику висоту (Верстати-гіганти, 1958, 21).


КОЛОВОРОТ3, а, ч., заст. Ворота. Ідуть вони в коловорот, Аж блукає гуска, Іван гуску та в торбину: Є вже і закуска... (Рудан., Тв., 1956, 123).