КОЛИСКА, и, ж. 1. Невеличке ліжечко для спання і колисання дитини. Мені наче сниться, що хитав мене хтось у колисці і співав надо мною тихесенько (Вовчок, І, 1955, 3); Йонька.. зняв із горища вервечану колиску та й примудрував її на гаку посеред світлиці (Тют., Вир, 1964, 524); * У порівн. - А я сплю собі тут, як у колисці (Фр., IV, 1950, 342); Човен гойдався, як колиска, легко і плавко (Донч., V, 1957, 23).

@ З колиски - з дитячих років, з ранніх літ. Прощай, дівчинонька вірненька, 3 колиски подруга моя (Манж., Тв., 1955, 139); З молоком Своєї матері, з колиски Я мову взяв, що за селом Шуміла житнім колоском (Нех., Чудесний сад, 1962, 9); Стояти (бути і т. ін.) біля колиски чого - сприяти зародженню і розвитку чого-небудь нового. В. Сосюра стояв біля колиски народження нової української соціалістичної поезії, був одним із зачинателів її (Мал., Думки.., 1959, 27); Комуністична партія, Володимир Ілліч Ленін стояли біля колиски комсомолу (Наука.., 6,1959, 4); У (в) колисці: а) (хто) ще зовсім дитина. - Може, десь і виглядає тебе твоя яворина, а, може, ще тільки росте. Сказано: хлопець на коні, а дівка в колисці (Стельмах, II, 1962, 334); б) (що) на самому початку, у зародку. - Щоб її, ту війну, в колисці задушило! (Кучер, Черв. вогонь, 1959, 48); Реакційні сили старого світу робили все, щоб у колисці задушити Радянську владу (Програма КПРС, 1961, 10).

2. чого, перен., уроч. Батьківщина; місце виникнення і розвитку чого-небудь. Київська Русь є спільною колискою російського, українського та білоруського народів (Бажан, Наша Москва, 1951, 10).

3. діал. Гойдалка. Далі ми співали, на колисці гойдалися, весело так, весело прогуляли (Мирний, І, 1954, 82).