КОКОШНИК, а, ч. 1. Стародавній російський жіночий головний убір з високим оздобленим півкруглим щитком над чолом. Щоб кокошник краще держався на голові, приклеювать до його зворотного боку тасьму або стрічку (Гурток «Умілі руки..», 1955, 223).

2. спец. У російській архітектурі XVI-XVII ст.- прикраса на фасадах будинків, що формою нагадує такий головний убір. Кокошник - декоративна форма в російській архітектурі - рід фронтона з карнизом, загнутим по кривизні склепіння або арки (Архіт. Рад. Укр., 11, 1939, 41).