КЛЕЙТУХ, а, ч. Жмуток прядива, тканини, повсті тощо для забивання заряду в огнепальну зброю, що заряджається з вихідного отвору дула. Видно, вам татарин клейтухом вуха позатикав (Довж., І, 1958, 236); Напевно, з челяддю Граф вирушив кудись; Ще й поспішаючи, бо скрізь лежали долі Ладунки, рушниці і клейтухи, й пістолі (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 203).