Тлумачний словник української мови
КАШЛЮК, а, ч., мед. Те саме, що коклюш. Двох [дітей] ще маленькими поховала [мати], троє ж, наперекір злидням та кашлюкам, зосталися жити (Гончар, II, 1959, 198); Малі Семченята.. бухикали - в дітей був кашлюк (Чорн., Визвол. земля, 1959, 197).