КАЧАН, а, ч. 1. розм. Головка капусти. Покотив качана капусти з чийогось воза (Вовчок, І, 1955, 303); * У порівн. Нам назустріч виступив невисокий, круглий, як качан, хлопчина (Збан., Ліс. красуня, 1955, 4).

2. Стрижень капусти, який їдять сирим. Матуся не слухала, того не зробила, Дала їй [Ганнусі] їсти - сирий качан гризти (Чуб., V, 1874, 686); Солодкі качани в капусниках ми їли над голубим Дінцем (Сос., Так ніхто.., 1960, 32).

3. Потовщене стебло суцвіття кукурудзи, на якому росте її насіння. Висока й міцна, як дубина, стояла по горах кукурудза, вип'явши напоказ грубі качани (Коцюб., І, 1955, 246); Кукурудза стояла висока, як гай, розкішна. На кожному стеблі по два-три качани (Колг. Укр., 2, 1956, 28); // Таке ж зірване стебло без насіння. Степан Федорович бере пляшку, одкидає корок з кукурудзяного качана (Коз., Вибр., 1947, 17); Можна одержувати бутиловий спирт не з борошна, а з облущених качанів кукурудзи (Веч. Київ, 28.I 1963, 2).

4. Недоїдена середина яблука або груші; недогризок. Роман поволі гризе грушу й качаном влучає панну (Вас., І, 1959, 59).

@ Змерзнути (змерзти) на качан - задубіти, втратити гнучкість від холоду. Бігала [Маланка] по селу, змокла, на качан змерзла (Коцюб., II, 1955, 33).