Тлумачний словник української мови
КАРНАВКА, и, ж. Металева закрита коробка з отвором у кришці для збирання грошей (переважно в церкві); скарбничка, скарбона. Того ж таки дня піп виймав гроші з карнавки (Коцюб., І, 1955, 95); Суворий чернець стояв поряд, виразно показуючи перстом на карнавку, куди треба було кидати пожертви (Донч., III, 1956, 144).