Тлумачний словник української мови
КАРЕТА, и, ж. Закритий з усіх боків чотириколісний кінний повіз на ресорах. У неділю коло Колісникової квартири знай спинялися карети, коляски та фаетони (Мирний, III, 1954, 286); Карета за каретою під'їздила аж під самі двері церковні, лакеї прискакували і відчиняли дверці (Фр., II, 1950, 365); Трамвай дзеленчить, карети гримлять (Тесл., Вибр., 1950, 168).
^ Карета швидкої допомоги - спеціальна автомашина, яка доставляє до лікарні хворого, що потребує негайної медичної допомоги, або лікаря до потерпілого чи хворого. Оксана з міжрайонної лікарні викликала карету швидкої допомоги (Чорн., Потік.., 1956, 398).