Тлумачний словник української мови
КАРАБЕЛЯ, і, ж., заст. Крива шабля. Біля боку моталася карабеля, обсаджена самоцвітами (Стор., І, 1957, 371); Шабля в повітрі зробила свистюче коло, викресала іскру, зустрівшись з карабелею Жолкєвського (Ле, Наливайко, 1957, 291).