КАНТАР, а, ч. 1. Те саме, що безмін. В руці він тримає мідний кантар, який бреше на фунт то в користь господаря, то навпаки (Стельмах, II, 1962, 303); - Може потягнути півпуда. Зветься безмін, або кантар. Вага чіпляється на оцей гак (Кучер, Трудна любов, 1960, 435).

2. діал. Вуздечка. Сивий коник, кантар на нім (Сл. Гр.).