КАЗАН, а, ч. 1. Металева переважно округлої форми посудина (звичайно з відкритою верхньою частиною) для варіння їжі, кип'ятіння води тощо; котел, чавун. Смола там в пеклі клекотіла і грілася все в казанах (Котл., І, 1952, 134); Кухарі насипали з великих казанів у миски борщ (Н.-Лев., II, 1956, 208); На деяких вулицях міста топили у великих казанах смолу і заливали нею вибоїни в тротуарах (Томч., Готель.., 1960, 286).

2. перен., жарт. Про голову людини. [Катерина:] Подумаєш, вдарив старого Галушку по голові.. Об його казан шаблі ламались, а не то що дрючок (Корн., І, 1955, 306).

3. Закрита посудина для перетворення води в пару. Паровий казан.

4. перен. Повне оточення великого ворожого угруповання (під час війни). Товк [сержант] у численних казанах гітлерівську чуму (Ю. Янов., Мир, 1956, 29); - Саме на той час наші біля Корсуня та й тут поблизу німцям казана влаштували (Коз., Листи.., 1967, 64).