ЖУЖІЛЬ, жужелі, ж. і жужелю, ч. Те саме, що жужелиця1 1. Ніде не буде ні диму, ні газу, ні кіптяви та жужелі (Рудь, Гомін.., 1959, 90); До жужелю перепалене каміння і трави, гіркі й ароматні, як масті сірійського крамаря (Тулуб, Людолови, II, 1957, 15); * Образно. Франко розрізняв дві культури в російському суспільстві - культуру прогресивну і культуру реакційну, яка в його очах була половою і жужелем (Рад. літ-во, 3, 1957, 52); * У порівн. В глибокій борозні Антон зачерпнув шорсткої, як жужіль, землі (Чорн., Визвол. земля, 1959, 202).