Тлумачний словник української мови
ДУХОВКА, и, ж. Залізний ящик, перев. вставлений у плиту, в якому готують їжу нагрітим повітрям. Іван широко пішов на кухню, узяв з духовки теплий чай (Соб-ко, Звич. життя, 1957, 92); На бляшаних дверцятах духовки сохли онучі гостя (Руд., Остання шабля, 1959, 42)