Тлумачний словник української мови
ДРУШЛЯК, а, ч. Посудина з дірочками, що служить для проціджування або протирання їжі. Балашиха одцідила їх [вареники] на друшляк і подала на стіл (Н.-Лев., II, 1956, 320); Дружині полковника прислано повну кухню - цілий мішок білих каструль, чайників, ложок, мисок, друшляків і іншого добра (Ю. Янов., II, 1958, 277).