Тлумачний словник української мови
ДИКОБРАЗ, а, ч. Великий гризун з жорсткою темно-бурою щетиною і твердими строкатими голками (на спині). * У порівн.Суворовець зустрів незнайомого хлопчика із задерикуватими очима.., рудим волоссям, що стирчало в усі боки, як у дикобраза (Багмут, Щасл. день.., 1951, 120).