ДВОПІЛЛЯ, я, с., заст. Система обробітку орної землі, при якій щорічно засівається лише половина, а решта залишається під паром (на пар). Трипілля, яке виникло в період древньої Русі, стає основною формою обробітку землі. Продовжували застосовуватися також переліг і двопілля (Іст. УРСР, І, 1953, 122).