Тлумачний словник української мови
ГУСАР, а, ч. У царській і деяких іноземних арміях - військовий з частин легкої кінноти, що носив форму на угорський зразок. Восени пройшла чутка, що в Богуслав приїдуть на квартири гусари (Н.-Лев., III, 1956, 133); Першими кинулися на козаків панцирні гусари із списами (Панч, Гомон. Україна, 1954, 329)
@ Заливати гусара див. заливати.