ГОЛКА, и, ж. 1. Тонкий металевий стрижень з гострим кінцем і вушком, у яке всилюється нитка для шиття. Ухопила [Оксана] рукав від сорочки, узяла голку, протягла нитку, та й забула узлика зав'язати (Кв.-Осн., II, 1956, 438); Зараз знайшла [Марія] голку й до чоловіка підійшла, щоб гудзик пришити (Головко, IІ, 1957, 154); * У порівн. Я гостра з ворогом, мов голка! (Тич., Зростай.., 1960, 32).

@ Бути (сидіти і т. ін.) як на голках - нервувати, нетерпеливитися; Голки заганяти (загнати) - в'їдливо, дошкульно говорити. Не одну, не дві голки загнав він і без того в уражене серце... Христя мовчала (Мирний, III, 1954, 16); Голці ніде впасти - дуже тісно. -Е-е! Та тут і голці ніде упасти. Всі сидячі місця зайняті (Автом., Щастя.., 1959, 95); Шукати голку в сіні - шукати те, що неможливо знайти. Потрібний напрям важко знайти в тайзі, загубивши його.. Це однаково, що шукати голку в сіні (Донч., II, 1956, 56); Як з голки: а) про новий, тільки що пошитий одяг. Щоб костюмчик був, як з голки (С. Ол., Вибр., 1959, 272); б) (перен.) про щось нове, тільки що виготовлене, збудоване і т. ін. З валізки Оксана дістала нові, як з голки, п'ять карбованців (Чорн., Потік.., 1956, 81).

2. Загострений на кінці металевий стрижень різного вигляду і різного спеціального призначення. Голки для шприців являють собою порожнисту вузьку металеву трубочку, один кінець якої косо зрізаний і загострений (Заг. догляд за хворими, 1957, 168); Через хвилину голка задряпала пластинку, вихопила з неї кілька брязкітливих акордів (Шовк., Інженери, 1956, 203).

3. Лист хвойних дерев, колючка або гострий росток інших рослин. Соснові голки містять багато смолистих речовин, які мають протиглисне значення (Колг. Укр., 11, 1961, 29); Весна йшла з степу, кричали граки, чорніла мокра земля.. Край стежки, над канавою, забриніли зелені голки першого рясту (Донч., І, 1956, 478); Жадібно всмоктувала земля життєдайне тепло, тяглася до сонця незчисленними голками прорості (Тулуб, Людолови, 1, 1957, 15).

4. перев. мн. Тверді колючки на тілі деяких тварин. Їжак скрутився в клубок і виставив гострі голки (Коп., Як вони.., 1948, 9).

5. Тонкий загострений кристал чого-небудь. По голках снігу вітер босий Ступав (Перв., І, 1958, 84); Надвечір подув холодний північий вітер, пригнав хмари сизі,.. зашив голками крижаними калюжі, озера (Шиян, Гроза... 1956, 752); // Взагалі гострий кінець чогось. Сам того не помічаючи, Шевченко опинився в степу і раптом побачив на обрії мури караван-сарая, а поруч напівсферичну башту мечеті та високу кам'яну голку мінарета (Тулуб, В степу.., 1964, 51); Він заглибився в розрахунки, може, з півгодини працював, час од часу недоброзичливо поглядаючи на далеку срібну голку ракети (Собко, Срібний корабель, 1961, 84).