ВОЛОВИК, а, ч. 1. Той, хто доглядає або пасе воли. Вони простували на гору. То був коваль Денис та воловик Федір (Мирний, IV, 1955, 201); Воловик пригнав худобу. Вона [Одарка], як крізь сон, одлучила дві пари сірих, запрягла у плуг (Л. Янов., І, 1959, 421).

2. (Anchusa L.) Трав'яниста рослина родини шорстколистих. Воловик лікарський.