ВИШНИК1, вишника, ч. Садок з вишневих дерев або молода вишнева порість. Я ж мій город та вишник доглядала, Хусточки шила та пісні співала... (Щог., Поезії, 1958, 339); Вітер вривався у вишник, крутив білі пелюстки, здіймав вишневу завірюху (Донч., IV, 1957, 220).


ВИШНИК2, а, ч., розм. Дама в картах. Хто, бач, вишник, той не король (Номис, 1864, № 1007); - А ти бий вишником! - кричав знову Гапці, котра намірювалася бити тузом (Мирний, IV, 1955, 165).