Тлумачний словник української мови
ВАЛЯНКИ, ів, мн. (одн. валянок, нка, ч.). Зимове взуття з валяної вовни. Валянок намуляв йому ногу (Ю. Янов., І, 1954, 309); В одного [партизана] високі чоботи, в іншого - валянки чи постоли (Кучер, Чорноморці, 1956, 342).