БУДИНОК, нку, ч. 1. Будівля, споруда, призначена для житла. Латин од поєдинків Сховавсь під спід своїх будинків І ждав, що буде за кінець (Котл., І, 1952, 191); Зійшло сонце; Україна - Де палала, тліла, А де шляхта, запертися, У будинках мліла (Шевч., І, 1951, 119); Оці будинки, покої, по яких перше блукала одна несита і загребуща людина - тепер підуть під школи (Коцюб., II, 1955, 83); Вони підійшли до будинку, де жив Каргат, спинились коло входу (Шовк., Інженери, 1956, 306).

2. Науковий, культурно-освітній, побутовий та ін. державний заклад, установа, а також будівля, де він (вона) міститься. З будинків найбільше подобались мені університет і академія (Коцюб., III, 1956, 351).

Будинок відпочинку - заклад для відпочинку трудящих. В місті й на околицях розташовано шістдесят три прекрасні санаторії і шістнадцять будинків відпочинку (Кучер, Чорноморці, 1956, 97); Будинок культури - заклад для задоволення культурних потреб трудящих; Будинок Радянської Армії - заклад для задоволення культурних потреб військовослужбовців;

Дитячий будинок - закритий навчально-виховний заклад для дітей. Обіч за огорожею - будинок дитячий у попівському дворищі (Головко, І, 1957, 209); Родильний (пологовий) будинок - медичний заклад, призначений для подавання медичної допомоги під час пологів.