Тлумачний словник української мови
БРОНЕНОСЕЦЬ, сця, ч. Корабель військового флоту, покритий бронею і озброєний далекобійними гарматами. Вчора ми їздили оглядати один італьянський броненосець (Л. Укр., V, 1956, 404); До Одеси прибув броненосець "Потьомкін", і на ньому матроси підняли червоний прапор (Кучер, Чорноморці, 1956, 96).