БРЕХНЯ, і, ж., розм. 1. Те, що не відповідає правді; неправда. Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся (Укр.. казки, легенди.., 1957, 398); - Може, воно й брехня, а чого люди не накажуть, - почав знову Грицько (Мирний, IV, 1955, 25); Він на брехню такий спритний, що цигана би обдурив (Март., Тв., 1954, 283); Брехня, шановний сер, Міраж. Ви гляньте в іншу призму, - Двадцятий вік не ваш, А наш. Вік щастя, комунізму (Воскр., З перцем!, 1957, 128); * У порівн. Вайнтроб також не цурається мужицької чарки. Він майстерно перехиляє її, і одразу ж кривляться його очі, уста і навіть кружалко борідки. - Пішла, мов брехня по селу, - задоволене погладив груди (Стельмах, І, 1962, 195).

Брехню завдавати кому - звинувачувати кого-небудь у неправді. - Брешеш! - стрибнувши до Супруненка, не своїм голосом крикнула вона.. - Хе-е! Ще й брехню завдає! - сказав Грицько (Мирний, III, 1954, 125).

2. мн. брехні, брехень. Вигадки, плітки і т. ін. [Аецій Панса:] Найкраще так, побачити на очі, тоді ніяким брехням не повіриш (Л. Укр., II, 1951, 356); Насті вже давно хотілося провчити бабу, щоб по хатах брехень не розносила (Кач., Вибр., 1947, 15).

Брехні точити (справляти) - те саме, що Баляндраси точити (див. баляндраси). - Годі тобі брехні справлять. Вставай та в печі розтоплюй (Н.-Лев., І, 1956, 289); - А чи не пора б вам кинути брехні точити та заходитись коло роботи? - мовив Корж (Добр., Тече річка.., 1961, 34).

3. Гавкання. На собачу брехню вибігла з хати молода, як дівчина, молодиця (Мирний, II, 1954, 166).