БИРКА1, и, ж., діал. 1. Однорічна вівця; ярка. * У порівн. Мокра, як бирка, Параска з верещанням кинула кашкета Данилові в обличчя (Ле, Ю. Кудря, 1956, 168).

2. лайл. Про нікчемну, погану жінку. Вона буде мовчати, а він бігатиме по чужих, а він буде любитися з тою биркою, з тою слинявою Настею (Коцюб., І, 1955, 29).

3. Овеча шкура; смушок; // Смушева шапка. А ще на козаку, бідному летязі, шапка-бирка. Зверху дірка (Укр.. думи.., 1955, 73); Будь-який козак волів радніше вийти поміж люди без штанів, ніж без бодай драної бирки на еолові чи в руках... (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 23); І припилила зір важка пилюка. На бирки випала, на кунтуші (Мал., Звенигора, 1959, 85).


БИРКА2, и, ж. 1. Паличка або дощечка, на якій робили нарізки для лічби, підрахунків у господарстві. Очевидно, всі народи спочатку позначали числа зарубками на паличках, які на Русі називались бирками (Наука.., 7, 1964, 21).

2. Невеличка дощечка або металева бляшка з номером або написом, яку прив'язують до шиї тваринам, а також до різних товарів, тари і т. ін. Живці кожного сорту в'яжуть в окремі пучки і прив'язують до них бирки з назвою сорту (Колг. Укр., 7, 1958, 35).