БЕЗМІН, а, ч. Ручна важільна або пружинна вага; кантар. Тихон достав [дістав] хліб, покраяв на шматки і на безмені [безміні] порозважував (Кв.-Осн., II, 1956, 130); - Оце бігав до Калини Кавунової по безміна, - швидко сказав учитель і вийняв з кишені старовинну мідну вагу (Кучер, Трудна любов, 1960, 431).