Тлумачний словник української мови
БАНКІР, а, ч. У капіталістичних країнах - власник банку або акціонер, що володіє великою кількістю банківських акцій. Був це один із значніших львівських банкірів (Фр., VI, 1951, 280); Доля самої культури в країнах капіталу залежить від волі банкірів (Еллан, II, 1958. 185).