БАНИТИ, ню, ниш, недок., перех., діал. 1. Мити. Довго напередодні мама банила йому голову лугом, материнкою (Ю. Янов., Мир, 1956, 156).

2. кого, перен. Бити. - Гамселити [панів], - підказав Покивай.. - Банити! (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 368); // Лаяти. - От же лукаве зілля, - ..без угаву банив чоловік свою жінку (Баш, Надія, 1960, 215).