Тлумачний словник української мови
ІНДУСИ, ів, мн. (одн. індус, а, ч.; індуска, и, ж.). 1. Застаріла загальна назва всього корінного населення Індії та Пакистану; індійці. - Дайте мені спокій з тими червоношкірими! - кричав він, мішаючи індусів з американськими індіанами (Фр., IV, 1950, 249); Москва - це Ленін... Так склалось в уяві індуса, калмика, готтентота, італійця, мешканця далекої Австралії (Еллан, II, 1958, 20).
2. Послідовники індуїзму.