На засіданні вченої ради з доповіддю «Революція як відплата: концепт qiṣāṣ («око за око, зуб за зуб») у дискурсі арабської весни» виступив директор Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України кандидат філологічних наук Олександр Богомолов. Пропонуємо вашій увазі основні тези доповіді.

  1. Період формування нової соціополітичної реальності часів Арабської весни відкриває унікальну можливість простежити новий різновид політичного дискурсу в процесі його виникнення та занепаду, побачити, як створювалися нові концепти і наративні структури, а натомість старі – переосмислювалися та піддавалися реконтекстуалізації, пристосовуючись при цьому до нових когнітивних і комунікативних потреб.
  2. Дискурс єгипетської революції 2011–2013 рр. – одного з яскравих епізодів Арабської весни – можна представити як набір базових концептів і наративної рамки. До набору базових концептів належать образи (і) протагоністів революційного наративу; (іі) ціннісні поняття, які охоплюють власне концепт ṮAWRA (революція) з варіантами ṮAWRA(t) al-KARĀMA (революція гідності), ṮAWRA(t) aš-ŠABĀB (революція молоді), а також поняття, що увійшли до складу революційних гасел, напр., ‘AYŠ, ḤURRIYA, ‘ADĀLA IJTIMĀ‘IYYA, KARĀMA INSĀNIYYA (хліб/життя, свобода, соціальна справедливість, людська гідність). Поряд з цим загально відомим гаслом були й інші, пов’язані з концептом QIṢĀṢ (відплата за принципом «око за око, зуб за зуб»), які загубилися у перекладі і невідомі тим, хто слідкував за подіями за допомогою міжнародних ЗМІ.
  3. Наративна основа революційного дискурсу проста: революція подається як рух від dawlat aẓ-ẒULM (держави несправедливості) до dawlat al-‘ADL (держави справедливості), де QIṢĀṢ відіграє роль важливого інструмента та прототипової моделі досягнення справедливості.
  4. Вперше QIṢĀṢ було застосовано як елемент протестного гасла al-qiṣāṣ al-qiṣāṣ ḍarbū iẖwatnā bi-r-raṣāṣ («Відплата! Відплата! Вони вдарили кулями по наших братах») під час jum‘at al-ġaḍab («п'ятниці гніву»), на 4-й день протестів (28.12.2011), коли було вбито понад 1 тис. осіб. Застосування QIṢĀṢ як протестного гасла є однією з інновацій дискурсу Арабської весни – раніше цей давно відомий концепт ісламського права не застосовувався в такій спосіб.
  5. Принцип «око за око, зуб за зуб» має давню історію: він згадується в Єврейській Біблії (Вихід 21: 23–25, Левит 24: 19–21, Второзаконня 19: 20–21), Корані (Коран 5: 44, 45), був елементом вавилонського права й середньовічних європейських правових систем (Салічне право, Руська правда).









  1. Фреймово-семантична структура QIṢĀṢ є складнішою за зіставні європейські концепти – англ. REVENGE («помста», дані FrameNet) або укр. ВІДПЛАТА (власний аналіз автора): вона містить додаткові елементи (актанти): Бенефіціар (той або ті, в інтересах кого здійснюється відплата – в ісламському нормативному дискурсі – walī ad-dam [кровний родич], у світських дискурсах – громада або народ) та Тема (те за що, треба відплатити – у прототиповій ситуації dimā’ [кров] жертви злочину, в ширшому контексті ḥaqq [«право» - будь що, що по праву належить жертві]). Напрямок дії, виходячи з відмінкових відносин, є дзеркальним порівняно з зіставними фреймами REVENGE, ВІДПЛАТА.
  2. Ці структурні відмінності стають зрозумілішими, якщо проаналізувати тексти про т.з. «умови QIṢĀṢ» в ісламському нормативному дискурсі. Призначенням QIṢĀṢ є ḥaqn ad-dimā’ (букв. «зупинення крові»). При цьому відплата має зупинити від марного пролиття (зберегти) лише праведну кров (dam ma‘ṣūm), натомість кров воїнів, закоренілих блудників, або віровідступників є такою, що може бути змарнована (dam mahdūr). Важливо також, що QIṢĀṢ не може бути застосований до батьків, якщо ті вбили власну дитину, тому, що вони є aṣlan li-l-maqtūl («корінням щодо вбитого»). На підставі цих даних можна реконструювати базову когнітивну метафору, що лежить в основі фрейму QIṢĀṢ як соціальної трансакції і зокрема дозволяє зрозуміти зміст часто цитованого тексту Корану wa lakum fī al-qiṣāṣ ḥayātun yā ūlī al-albāb (‘і [є] для вас в відплаті життя, o володарі умів’ (Коран 2:179). Це метафора ЖИТТЯ як ДЕРЕВА, де праведна КРОВ, відповідно, є життєвою силою/соком, який рухається від кореня (батька) до сина, а імператив QIṢĀṢ покликаний зберегти цей сік і таким чином дозволити дереву ЖИТТЯ продовжувати далі рости. У межах таких уявлень суспільство розуміється к споріднена спільнота, гілки одного дерева. Натомість європейські концепти укр. ВІДПЛАТА/ англ. REVENGE/ укр. ПОМСТА зображують трансакцію між індивідами, де темою є умовне ЗЛО, що передається в протилежному напрямку – від Злочинця до Жертви, а потім від Месника або Агенса ВІДПЛАТИ, до Злочинця.
  3. Корпусні дані дозволяють виділити високочастотні колокації QIṢĀṢ з лексемами на позначення швидкості sarī‘ (швидкий, рухливий), ājil (швидкий, негайний), nājiz (повний, вчасний) у різних формах. Гасло «якнайшвидшого QIṢĀṢ» було однією з найчастотніших вимог під час революційних протестів у Єгипті. Уявлення про те, ВІДПЛАТА має бути здійснена якнайшвидше задля досягнення суспільної злагоди контрастує з європейською ідеєю помсти як страви, яка подається холодною (англ. revenge as a dish best served cold) та уявленням про належний процес (англ. due process), в рамках яких швидкий розгляд справи (speedy trial) має бути забезпечений в інтересах підозрюваного, а аж ніяк не родича жертви або суспільства в цілому. Імператив швидкої відплати проте ідеально пояснюється наслідками (entailments) метафор, що лежать в основі уявлень про призначення QIṢĀṢ. Мета QIṢĀṢ відповідно до ісламських нормативних текстів полягає в зціленні і охолодженні жару гніву (at-tašaffī wa bard ḥarārat al-ġayẓ). Вогонь метафоричного гніву, якщо його не зупинити шляхом QIṢĀṢ, зданий охопити цілу громаду і тоді він призведе до FITNA («розбрату в середині громади»), який також метафорично зображується як вогонь (пор. частотний ідіоматичний вираз nār al-fitna – «вогонь розбрату»). Вогонь треба гасити швидко, поки він не перекинувся далі, – звідси й швидкий QIṢĀṢ.
  4. Важливим для розуміння функціонального навантаження розгляданого концепту в єгипетському революційному дискурсі є такий потужний прецедентний текст: wa man qutila maẓlūman fa-qad ja‘alnā li-waliyyihi sulṭānan fa-lā yusrif fī al-qatli innahu kāna manṣūran («і хто був вбитий несправедливо, то ми дали його близькому владу, однак він не повинен перевищувати [певних меж] у вбивстві. Справді, він був підтриманий» (Коран 17: 33). Серед елементів фрейму QIṢĀṢ найважливішим насправді є Бенефіціар. За ісламським правом, від нього залежить чи буде злочинець покараний, чи покарання буде замінено на матеріальну компенсацію. В ісламському правовому дискурсі саме носій влади – waliy al-amr – має бути Агенсом QIṢĀṢ. Обов’язком влади, в межах цих уявлень, є не карати чи милувати, а лише забезпечення інтересів і здійснення волі родича (родини) жертви. Фрейм, таким чином, повністю перевертає владні відносини – символічно підпорядковує можновладця волі пересічною людини з народу. Власне саме тому, на нашу думку, концепт QIṢĀṢ і був застосований так широко в революційному дискурсі, а не лише тому, що влада весь час послідовно вдавалася до фізичного насильства проти протестувальників.
  5. Принцип similia similibus, що лежить в основі концепту QIṢĀṢ можна також простежити і поза сферою дії розгляданого концепта – він слугує ідеальної моделлю й інших форм соціальної взаємодії. Пор. напр. такий поширений у революційному дискурсі ідіоматичний вираз, який часто фігурував в заголовках газетних статей, що намагалися спонукати прихильників революції до більш рішучих дій: lā yafullu al-ḥadīd illā al-ḥadīd (букв. «лише залізо робить зарубку на залізі», «клин клином вибивають»).

Докладніше див.: БОГОМОЛОВ О. В. Імена революції: дискурс Арабської весни. – К.: Вид. дім Дмитра Бураго, 2018. – 380 с.