22 березня 2012 року в Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні відбулася позачергова вчена рада, посвячена 80-річчю з дня народження українського мовознавця, балтиста, члена-кореспондента Національної Академії наук України, іноземного члена Академії наук Латвійської Республіки  Анатолія Павловича Непокупного. 

Урочиста вчена рада мала форму наукових читань. На ній із доповідями виступили співробітники Інституту, переважно з відділу романських, германських і балтійських мов (який свого часу очолював Анатолій Павлович), віддаючи належне своєму колезі й учителеві.

Н. М. Биховець окреслила доробок А. П. Непокупного у галузі порівняльно-історичного мовознавства, зокрема внесок науковця в обґрунтування гіпотези про існування північноєвропейської мовної спільності. Т. Б. Лукінова – визначний літописець Інституту – розповіла присутнім про життєвий і творчий шлях Анатолія Павловича, його діяльність як ученого, поета й організатора науки. А. Л. Тараненко розглянула роботи А. П. Непокупного з пруссистики, представила основні напрями його досліджень у цій галузі, прокоментувала найбільш яскраві й новаторські приклади з його студій. М. І. Вакулич зосередила увагу на антропонімічних працях Анатолія Павловича, в яких науковець вивчав західно- та східнобалтійський антропонімічний спадок, його склад і функціонування на північнослов’янських територіях. А. Р. Дочу окреслила дослідження А. П. Непокупного, що стосуються безпосередньо орнітонімії, і в руслі  продовження його семасіологічних традицій розглянула формування системи орнітонімів англійської мови, приділивши особливу увагу іншомовним впливам. Л. Р. Калинович у своєму емоційному спогаді окреслила здобутки вченого в галузі шевченкознавства, а також здійснила спробу концепто-тематичного аналізу його поетичних творів. В. П. Пономаренко і серйозно, і жартома згадував численні наукові бувальщини, пов’язані з Анатолієм Павловичем, людиною з неповторним почуттям гумору. Особливо аудиторію налаштували на ліричний лад вірші зі збірки А. П. Непокупного «Золото вікон», що їх читала наприкінці засідання Л. В. Аніщенко.

І виголошені наукові виступи, і емоційні промови, у яких звучали спогади про Анатолія Павловича, створили справді неповторну атмосферу, намалювали цілісну картину всебічно обдарованої творчої особистості,  науковця й поета.