Ярмак В. І. Семантика і прагматика темпоральності у сербському літературно-художньому дискурсі: Структурні, стилістичні та компаративні аспекти. — К.: Освіта України, 2018. — 484 с.

У монографії на матеріалі діахронічної вертикалі сербського літературного дискурсу (друга половина ХІХ — початок ХХІ ст.) по-новому висвітлено різні в семантичному й структурному плані граматичні дієслівні та інші засоби позначення минулого часу. Тлом для дослідження лінгвальних параметрів притаманних сербському етносові уявлень про категорію часу виступає широкий контекст історико-культурних нашарувань (особливості генетичної пам’яті, національної свідомості й ідентичності сербів, «ментальні мапи»), оскільки однією з суттєвих особливостей граматичних засобів на позначення минулого часу є антропоцентричність. Предметом аналізу є сербські грамеми минулого часу, які становлять ядро поля темпоральності і мають найбільшу питому вагу (аналітична форма перфекта з допоміжним дієсловом, усічений перфект), а також синтетичні претеритальні форми сербського дієслова (аорист і імперфект) та різновиди плюсквамперфектів, які внаслідок реструктуризації претеритальної дієслівної системи демонструють виразну тенденцію до звуження вжитку. У полі зору перебувають і елементи транспозитивної мережі сегмента минулого часу, яким найбільше притаманна здатність до відходу від генетичної семантики, двовидові дієслова тощо. На маргінесах цього сегмента перебувають недієслівні засоби, функція яких полягає насамперед у доповненні й уточненні семантики «ядерних» складників (прислівники, іменники, числівники, прикметники, сполучники з часовим значенням). Типологія художніх прийомів і стилістичних фігур уможливила встановлення співвідношення між канонічними прийомами (художніми константами) використання сербських дієслівних форм минулого часу і репертуаром їхньої неповторної своєрідності в сербському художньому дискурсі різних епох. Додатковим шляхом відтворення внутрішньої форми сербських дієслівних форм минулого часу виявилося дослідження їхнього відображення в художньому перекладі східнослов’янськими мовами.

Монографія може зацікавити науковців, викладачів, перекладачів художніх творів, студентів різних філологічних спеціальностей.