Олена Борисівна Курило (6. X 1890, м. Слонім, тепер Гродненська обл., Республіка Білорусь – після жовтня 1946) – видатний український мовознавець. Навчалась у Львівському університеті. Закінчила жіночі курси при Варшавському університеті (1913). Учениця Є. К. Тимченка. З 1921 р. викладала в Київському ІНО. Працювала старшим науковим співробітником при Першому відділі ВУАН. З 1921 р. – в Інституті української наукової мови ВУАН: член президії – філолог Інституту, член-співробітник хімічної секції природничого відділу та філологічної секції соціально-економічного відділу. Була також дійсним членом Діалектологічної комісії ВУАН та Комісії для впорядкування українського правопису при Наркомосі України. Авторка праць із фонології, граматики, культури та діалектології української мови, укладачка термінологічних словників. З 1930 р. – в Інституті мовознавства ВУАН: заступник директора й голова відділу сучасної (живої) української мови. Розробляла теми: «З методології лінгвістичних дослідів», «Оцінка поширеної літератури з граматики у світлі досягнень матеріалістичної лінгвістики», «Українська літературна мова пожовтневої доби». 1933 р. безпідставно заарештована, але за півтора місяця звільнена. Після цього виїхала до Росії, викладала в Московському обласному педінституті. 1938 р. заарештована вдруге, засуджена на 8 років концтаборів. Ув’язнення відбувала в Карагандинському таборі (Казахстан). Звільнена 1946 р., дальша її доля невідома. Реабілітована 1989 р.

 

ПРАЦІ

Монографії

Підручники

Брошури

Словники

Статті

 

ЛІТЕРАТУРА