ЧОВНЯР, а, ч. 1. Той, хто перевозить човном людей і вантажі. - Швидше лагодься,- нетерпляче підгонила Маргіт човняра.- Бачиш, вітер який розгулюється... Хвиля росте! (Гончар, Новели, 1954, 50); Човняр відмовився перевезти його через наводнену річку (Томч., Жменяки, 1964, 237); // Представник козацького війська, що воювало на човнах. Головатого приваблювало море, приваблювали відчайдушні човнярі, що комплектувалися майже виключно з запорозької сіроми (Добр., Очак. розмир, 1965, 81).

2. Майстер, який будує човни. - А який він човняр! Зробить човна, як скрипку,- хоч грай на ньому (Стельмах, Правда.., 1961, 269).