ЦУЦИК, а, ч. 1. Маленький собака (у 1 знач.). У няньки був біленький цуцик, її він завжди забавляв (Котл., І, 1952, 181); Мав [батько] худоби у оборі За пана якого - Проти сонечка на призьбі Цуцика рябого... (Черн., Поезії, 1959, 269); За вікном сусідський цуцик кружляє на місці, намагаючись упіймати зубами огризок власного хвостика (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 140); // розм. Те саме, що собака 1. - Та ще й не роздумався гаразд, аж чую - завзялися мої цуцики на щось, та ще добре так улягають. «Невже,- думаю,- звіра якого підняли?» (Хотк., І, 1966, 89).

2. перен., розм. Взагалі маленька істота; дитина. Мама гралася залюбки і з Вітею, і з Марсом і приказувала: - Ах ви мої цуцики! (Ів., Таємниця, 1959, 47); // перен. Людина, що звикла вислужуватися. «Цуцик ти, цуцик,- думає [Оленка]. - На двох лапках стаєш. До чого це воно? Хоч і начальство ж отець Полієвкт, а він же чоловік, як і ти» (Тесл., З книги життя, 1949, 123).

&9671; Бігати, як цуцик (цуциком) за ким - виявляючи почуття відданості, любові, невідступно ходити, іти за кимсь. [Домця:] Ледачий спокою не дає, бігає за мною слідком, як цуцик (К.-Карий, II, 1960, 18); [Лукія:] Є такий, що поведу бровами - побіжить цуциком услід; скину очима - зіпнеться на лапки й потанцює!.. (Кроп., II, 1958, 117); Цуцика крутити - упиратися, ламатися. - Та кинь ти цуцика крутити... Ех, який ти! (Рудь, Гомін.., 1959, 19); Як цуцик на вірьовці (на ланцюгу і т. ін.): а) про того або те, що з певної причини не може вільно рухатися. - Сідай же, приятелю; якого-бо ти чорта там біля порога маячиш, як той цуцик на вірьовці? (Кв.-Осн., II, 1956, 165); Танк вистрілив і від пострілу підстрибнув, як цуцик на цепу, і так само загримів ланцюгами (Панч, В дорозі, 1959, 111); б) про того, хто добровільно перебуває весь час біля когось. - Ганна - молодець: закрутила Максимові голову. Сидить козак біля неї, як цуцик на ланцюгу, та слину ковтає (Тулуб, Людолови, І, 1957, 89).