Тлумачний словник української мови
ХВОСТОВИК, а, ч. Загальна назва спеціальних кінців у деяких деталях машин, інструментах, що служать для закріплення або зчеплення їх з іншими деталями чи механізмами. - Відломився хвостовик запірного клапана, Ольго Олексіївно,- вуркотливим голосом промовив Зот Зотович (Донч., III, 1956,430); Мітчик складається з робочої частини і хвостовика, за допомогою якого він закріплюється під час роботи у патроні чи воротку (Слюс. справа, 1957, 216).