ТИЛЯГИ, iв, мн., заст. Лати. - Бач, у яких пани кармазинах, які тиляги під золотом та під сріблом понадівали! (П. Куліш, Вибр., 1969, 165); Зранку.. якісь полупанки в срібних тилягах на баских і убраних конях роз'їжджали геть по околиці (Стор., І, 1957, 370).