МОТОВИЛО, а, с. 1. Знаряддя, пристосування для змотування пряжі, шовку тощо. Одного дня по обіді Мотря витягла з своєї скрині десять товстих починків, взяла мотовило й хотіла мотати (Н.-Лев., II, 1956, 296); Христя снувала на мотовило найтоншу пряжу з шпульки, одлічувала чисниці, пасма і перев'язувала їх десятчаною ниткою (Іщук, Вербівчани, 1961, 243).

2. техн. Машина для змотування прокатного матеріалу (стрічок, дроту, бляхи тощо) в рулони.

3. Частина жниварки або комбайна, що нахиляє до різального апарата стебла трави, злаків та укладає їх на транспортер. Для нахиляння трави косарка обладнана 6-планчастим двосекційним мотовилом (Механ. і елек-триф.., 1953, 141); Ніна не могла відірвати очей від величезної машини, що повільно пливла полем, розмахуючи мотовилами, залишаючи за собою купи соломи (Коп., Земля.., 1957, 34).