Олександр Савич Мельничук (12. VII 1921, с. Писарівка, тепер Кодимського р-ну Одеської обл. – 19. ІІІ 1997, Київ) – видатний український мовознавець. Закінчив Київський державний університет ім. Т. Шевченка (1947 р.), де навчався в академіка М. Я. Калиновича. Після закінчення 1950 р. аспірантури Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні (науковий керівник – академік Л. А. Булаховський) працював у відділі загального і слов’янського мовознавства. Завідувач цього відділу (з 1961). Доктор філологічних наук (1965), професор (1966). Академік НАН України (1985; член-кореспондент з 1967 р.). Член-кореспондент АН СРСР (1981). Був академіком-секретарем Відділення літератури, мови та мистецтвознавства АН УРСР (1971–1978), головою Комітету наукової термінології при Президії НАН України (1987–1992), відповідальним редактором журналу «Мовознавство» (1987–1993). Фахівець із славістики, загального та порівняльно-історичного мовознавства. Мову визначав як системно-структурне суспільне явище з матеріальною основою та іде­аль­ними функціями, найважливішою серед яких є знакова функція, що дає людям змогу мислити й обмінюватися думками. Вичерпно дослідив історичний синтаксис слов’янсь­ких мов. Глибоко проникнувши в етимологію лексики різних мовних родин, висунув аргументи на користь генетичної спорідненості всіх мов світу. Створив київську етимологічну школу. Як учений відзначався надзвичайною ерудицією, працелюбністю, організованістю та цілеспрямованістю. Автор понад 200 наукових праць.

ПРАЦІ:

Монографії

 

Словники

Статті

Література: