Зіновія Тарасівна Франко (31. Х 1925, Львів – 17. ХІ 1991, Київ) – відомий мовознавець, літературознавець, публіцист, громадська діячка. Онука І. Я. Франка. Закінчила Львівський державний університет ім. І. Я. Франка (1949). Навчалася в аспірантурі Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні (1948–1953). Кандидатську дисертацію захистила 1954 р. З 1953 р. – молодший, з 1956 р. – старший науковий співробітник Інституту. У 1969 р. за політичні погляди, участь у правозахисному русі та редагування праці І. М. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» звільнена з роботи. 1972 р. поновлена на посаді старшого наукового співробітника, на якій працювала до виходу на пенсію в 1987 р. Авторка понад 250 наукових, науково-популярних і публіцистичних праць з історії української літературної мови (зокрема її західноукраїнського варіанта), стилістики, ономастики, соціолінгвістики. Упорядниця й редакторка збірок творів І. Я. Франка, видань про його життя та діяльність. Усе своє життя була не просто франкознавцем, а частиною того родинного вогнища, яке в складних суспільних умовах зберігало національну культуру, мову, віру в неминуче відродження України та її духовності.

 

ПРАЦІ

Монографії

 

Брошури

 

Статті

 

Література

Зіновія Тарасівна Франко [Некролог] // Мовознавство. – 1992. – № 1. – С. 80.

«Зеновія Франко (1925–1991): Статті. Спогади. Матеріали» (2003).